Діабетична полінейропатія

Діабетична полінейропатія – комплекс клінічних і субклінічних синдромів, кожний з яких характеризується дифузним або вогнищевим ураженням периферичних і/або автономних нервових волокон внаслідок цукрового діабету (ЦД).
Як правило, симптоми нейропатії з'являються через кілька років після початку діабету. На жаль, для багатьох людей з цукровим діабетом 2 типу симптоми нейропатії можуть бути і першими проявами діабету, який мав прихований перебіг.

Класифікація нейропатії
4
гіперглікемічна
1
2
3
5
генералізована, або дифузна
фокальна або мультифокальна
гіпоглікемічна
хронічна запальна демієлінізація

В основу цієї класифікації покладено поширеність ураження периферичної нервової системи. Відповідно до класифікації, полінейропатія буває:
Дифузна , аби симетрична – до такої відноситься сенсорна, вегетативна і моторна полінейропатії.
Фокальна, або асиметрична – це мононейропатія, радикулопатія, плексопатія, краніальна нейропатія.

Фактори, які сприяють виникненню:
Наявність або схильність до ЦД.
Вік.
Паління.
Надлишкова вага.
Гіпертензія.
Генетична схильність.

Клінічні прояви
Найбільш часто зустрічається вид — дистальна симетрична сенсорна форма полінейропатії. Розвивається захворювання через кілька років після того, як у пацієнта діагностується основна патологія — діабет. Зазвичай симетрична сенсомоторна полінейропатія розвивається повільними темпами і представлена ​​хронічним видом захворювання відповідно до класифікації за течією патології.
Перші симптоми діабетичної полінейропатії — парестезії і оніміння. Виникають ці відчуття в нижніх кінцівках, зазвичай симетрично, але можуть вражати тільки одну стопу. У 15% хворих захворювання виявляється хронічним нейропатичним больовим синдромом через неврологічного дефіциту. Відбувається ураження немієлінізованих волокон і тих, у яких слабка мієлінова оболонка. Переважно це тонкі нервові закінчення.

Ураження волокон супроводжується сильними дискомфортними відчуттями. Пацієнти відчувають нестерпні стріляючі і пекучі болі. Створюється відчуття, що ноги поколює, по ним «повзають мурашки». Розвивається гіпералгезія, при якій у організму підвищена сприйнятливість до больових відчуттів.
ВАЖЛИВО! Порушується температурна чутливість, на стопах з’являються виразки різного розміру.
Пацієнти скаржаться на болі, викликані як подразниками, так і спонтанні болі, що з’являються на тлі абсолютного спокою і відсутності зовнішніх подразників. Такий біль називається аллодінія. З ураженням товстих нервових волокон, що мають мієлінову оболонку, відбуваються більш глибокі чутливі порушення, знижуються сухожильні рефлекси.

Поряд з такими порушеннями розвиваються і вегетативні відхилення — в процесі діагностики не всі з них розпізнаються. Найбільш небезпечною для хворого вважається автономна діабетична полінейропатія. По провідному синдрому патології виділяють:
кардіальну.
урогенітальну.
шлунково-кишкову.
трофічну нейропатію.

Стадії захворювання:
На нульовій стадії у пацієнта немає симптомів і ознак полінейропатії, тести показують негативні результати, а електронейроміографія периферичних нервів не виявляється ніяких відхилень.
ВАЖЛИВО! Хоч нульова стадія і не характеризується очевидними проявами полінейропатії, вона вже є першим, прихованим етапом розвитку патології у пацієнтів з полинейропатией.

Перша стадія захворювання називається субклінічна. На цій стадії розрізняють два варіанти перебігу захворювання. У першому випадку пацієнти можуть не висловлювати скарги і у них не діагностуються неврологічні зміни, проте може бути позитивною електронейроміографія або автономні тести.
Другий варіант перебігу цієї стадії теж проходить без скарг з боку хворого, але вже в наявності два і більше неврологічних ознаки патології.

Друга стадія захворювання — клінічна. Пацієнти висловлюють типові скарги, серед яких оніміння і печіння в кінцівки, парестезія і біль. Присутні, але необов’язково, неврологічні відхилення. При другому варіанті розвитку, більш прогресуючому, пацієнти вже не можуть стояти на ногах, спиратися на п’яти, оскільки в патологічний процес залучені рухові волокна.
Третя стадія захворювання характеризується найбільш тяжкими симптомами, що погіршують становище хворого. У пацієнтів при цукровому діабеті уже розвивається діабетична стопа, присутній ортостатична гіпотонія, сильно виражена хворобливість

Діагностика захворвання
Діагностика діабетичної полінейропатії нижніх кінцівок починається зі збору анамнезу, візуального огляду нижньої кінцівки.
При візуальному огляді стопи важливо визначити характерні ознаки, властиві полінейропатії. У хворих шкіра на стопах стає сухою і тонкою, а верхніх кінцівок хвороба зачіпає опосередковано. Помітні ділянки гіперкератозу, мозолі і натоптиші. На підошві, збоку і на пальцях можуть з”являтися виразки. Пальці на стопі деформовані, присутня м’язова атрофія.

Серед всіх способів діагностики хороші результати дає неврологічне обстеження. Його мета — визначити поріг чутливості різних поверхонь. Проводиться оцінка рефлексів, оцінюється сила різних груп м’язів ноги рук. Дуже важливий показник вібраційної чутливості, оскільки саме він в деяких випадках може бути єдиною ознакою, що вказує на ранній розвиток полінейропатії.
І також застосовується біопсія шкіри і виявлення ураження немієлінізованних волокон. Паралельно виконується і біопсія нерва. За результатами досліджень комплексна діагностика дає можливість виявити ознаки і визначити дистальний тип захворювання.

Лікування ДПН
Діабетична стопа — основна проблема, з якою доводиться стикатися лікарям і пацієнтам.
Чи не останнім увага приділяється усуненню хворобливості, адже біль істотно погіршує якість життя хворого, і так страждає проявами діабету.

1. Компенсація ЦД (HbА1с < 7,0%) (клас І, рівень доказовості А).
2. Сірковмісні препарати: альфа-ліпоєва (тіоктова) кислота, унітіол, тіосульфат натрію (клас IIА, рівень доказовості В).
3. Комплекс вітамінів групи В (клас IIА, рівень доказовості В).
4. Симптоматична терапія больового синдрому і судом (габапентин, нестероїдні протизапальні препарати, анальгетики, трициклічні антидепресанти, протисудомні тощо) (клас IIА, рівень доказовості В).
5. Судинорозширювальні засоби (клас ІІВ, рівень доказовості С).
6. Фізіотерапевтичне лікування.
7. Лікувальна фізкультура.