Авторитарный режим
1. Сутність та особливості авторитарного політичного режиму 1.1. Поняття1.1. Поняття і сутність авторитаризму. АвторитаризмАвторитаризм зазвичай характеризується як тип режиму, який займає проміжне положення між тоталітаризмом і демократієюАвторитаризм зазвичай характеризується як тип режиму, який займає проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. Проте подібна характеристика не вказує на сутнісні ознаки явища в цілому, навіть якщо чітко виокремити в ньому риси тоталітаризму і демократії. Сутнісно значущим при визначенні авторитаризму є характерСутнісно значущим при визначенні авторитаризму є характер відносин влади і суспільства. Ці стосунки побудовані більше на примусі, ніж на переконанні, хоча режим лібералізуєСутнісно значущим при визначенні авторитаризму є характер відносин влади і суспільства. Ці стосунки побудовані більше на примусі, ніж на переконанні, хоча режим лібералізує суспільне життяСутнісно значущим при визначенні авторитаризму є характер відносин влади і суспільства. Ці стосунки побудовані більше на примусі, ніж на переконанні, хоча режим лібералізує суспільне життя, і вже не існує чітко розробленої керівної ідеології. Авторитарний режим допускає обмежений і контрольований плюралізм у політичному мисленні, думках і діях, мириться з наявністю опозиції. Авторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична владаАвторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою і т.д.) при мінімальній участі народу. АвторитаризмАвторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою і т.д.) при мінімальній участі народу. Авторитаризм притаманний владі і політиці, але підставиАвторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою і т.д.) при мінімальній участі народу. Авторитаризм притаманний владі і політиці, але підстави і ступінь його різні. У якості визначальних можуть виступати природніАвторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою і т.д.) при мінімальній участі народу. Авторитаризм притаманний владі і політиці, але підстави і ступінь його різні. У якості визначальних можуть виступати природні, природжені якості політичного лідера ("авторитарної", владної особистості); розумні, раціональні, виправдані ситуацієюАвторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою і т.д.) при мінімальній участі народу. Авторитаризм притаманний владі і політиці, але підстави і ступінь його різні. У якості визначальних можуть виступати природні, природжені якості політичного лідера ("авторитарної", владної особистості); розумні, раціональні, виправдані ситуацією (необхідністю особливого роду, наприклад, станом війни, суспільної кризи і т.п.); соціальні (виникнення соціальних або національних конфліктівАвторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою і т.д.) при мінімальній участі народу. Авторитаризм притаманний владі і політиці, але підстави і ступінь його різні. У якості визначальних можуть виступати природні, природжені якості політичного лідера ("авторитарної", владної особистості); розумні, раціональні, виправдані ситуацією (необхідністю особливого роду, наприклад, станом війни, суспільної кризи і т.п.); соціальні (виникнення соціальних або національних конфліктів) і т.д., аж до ірраціональних, коли авторитаризмАвторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою і т.д.) при мінімальній участі народу. Авторитаризм притаманний владі і політиці, але підстави і ступінь його різні. У якості визначальних можуть виступати природні, природжені якості політичного лідера ("авторитарної", владної особистості); розумні, раціональні, виправдані ситуацією (необхідністю особливого роду, наприклад, станом війни, суспільної кризи і т.п.); соціальні (виникнення соціальних або національних конфліктів) і т.д., аж до ірраціональних, коли авторитаризм переходить в його крайню форму - тоталітаризм, деспотизм, створення особливо жорстокого, репресивного режиму.АвторитарнимАвторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (класом, партією, елітною групою і т.д.) при мінімальній участі народу. Авторитаризм притаманний владі і політиці, але підстави і ступінь його різні. У якості визначальних можуть виступати природні, природжені якості політичного лідера ("авторитарної", владної особистості); розумні, раціональні, виправдані ситуацією (необхідністю особливого роду, наприклад, станом війни, суспільної кризи і т.п.); соціальні (виникнення соціальних або національних конфліктів) і т.д., аж до ірраціональних, коли авторитаризм переходить в його крайню форму - тоталітаризм, деспотизм, створення особливо жорстокого, репресивного режиму.Авторитарним є всяке нав'язування волі влади суспільству, а не прийняте добровільно і усвідомлене покору. Об'єктивні підстави Авторитаризм можуть бути пов'язані з активною перетворювальної діяльністю влади. Чим менше таких підстав і бездіяльність влади, тим очевидніше виступають суб'єктивні, особисті підстави авторитаризму. В даний час у багатьох сучасних країнахВ даний час у багатьох сучасних країнах світу встановилися авторитарні політичні порядки. Причому чимало вчених, як у минулому, так і в сьогоденні досить позитивно оцінювали й оцінюють даний тип організації влади. ІсторичноІсторично авторитаризм існував у різних формах в найрізноманітніші епохи і в різних країнах (наприклад, античні грецькі і східні деспотії і тиранії - Персія, СпартаІсторично авторитаризм існував у різних формах в найрізноманітніші епохи і в різних країнах (наприклад, античні грецькі і східні деспотії і тиранії - Персія, Спарта, багато інших феодальні абсолютистські режими і т.д.). Його теоріяІсторично авторитаризм існував у різних формах в найрізноманітніші епохи і в різних країнах (наприклад, античні грецькі і східні деспотії і тиранії - Персія, Спарта, багато інших феодальні абсолютистські режими і т.д.). Його теорія була вперше розроблена ультраконсервативних і реакційними теоретиками початку XIX ст. як відповідьІсторично авторитаризм існував у різних формах в найрізноманітніші епохи і в різних країнах (наприклад, античні грецькі і східні деспотії і тиранії - Персія, Спарта, багато інших феодальні абсолютистські режими і т.д.). Його теорія була вперше розроблена ультраконсервативних і реакційними теоретиками початку XIX ст. як відповідь на Французьку революцію і соціалістичні рухи Ж. де Местром і Л. де Бональда. З розвитком індустріального суспільства ідея авторитаризму стала приймати відтінки конструктивної політичної ідеології. Контрреволюційна (у Ж. де Местра) ідея порядку втратила монархічну орієнтацію, відпала концепція абсолютистського авторитаризму: абсолютна і незалежна від людей влада короля - це причина політики; його міністри (апарат влади) - це кошти; суспільство підданих, які коряться, - це наслідок (Л. де Бональд). Авторитаризм став у XIX столітті постійним і важливим перебігом німецької політичної думки і поповнився ідеями національної і державної єдності, які він призначений реалізувати. До кінця століття авторитаризм став розглядатися як засіб потужної національної і соціальної мобілізації та управлінняАвторитаризм став у XIX столітті постійним і важливим перебігом німецької політичної думки і поповнився ідеями національної і державної єдності, які він призначений реалізувати. До кінця століття авторитаризм став розглядатися як засіб потужної національної і соціальної мобілізації та управління зверху процесомАвторитаризм став у XIX столітті постійним і важливим перебігом німецької політичної думки і поповнився ідеями національної і державної єдності, які він призначений реалізувати. До кінця століття авторитаризм став розглядатися як засіб потужної національної і соціальної мобілізації та управління зверху процесом державного будівництва (Г. Трайчке). Іспанець Д. Кортес бачив вавторитарномуАвторитаризм став у XIX столітті постійним і важливим перебігом німецької політичної думки і поповнився ідеями національної і державної єдності, які він призначений реалізувати. До кінця століття авторитаризм став розглядатися як засіб потужної національної і соціальної мобілізації та управління зверху процесом державного будівництва (Г. Трайчке). Іспанець Д. Кортес бачив вавторитарному політичному порядку, що забезпечує святість покори, умова згуртованості нації, держави і суспільства. О. Шпенглер також вважав, що, на відміну від лібералізму, що породжує анархію, авторитаризм виховує дисципліну й установлює в суспільстві необхідну ієрархію. Багато вчених і політики розглядають даний тип владарювання (як, наприклад, І. Ільїн, у вигляді «авторитарно-яка виховує диктатури») як найбільш оптимальної форми політичного забезпечення переходу відсталих країн до сучасної демократії. У першій половині ХХ століття показова авторитарна доктрина вкрай правого французького ідеолога і політикаУ першій половині ХХ століття показова авторитарна доктрина вкрай правого французького ідеолога і політика Ш. Морраса, для якого індустріалізаціяУ першій половині ХХ століття показова авторитарна доктрина вкрай правого французького ідеолога і політика Ш. Морраса, для якого індустріалізація, проникнення держави в суспільство, висока мобілізація народу як засіб здійсненняУ першій половині ХХ століття показова авторитарна доктрина вкрай правого французького ідеолога і політика Ш. Морраса, для якого індустріалізація, проникнення держави в суспільство, висока мобілізація народу як засіб здійснення політики - об'єктивні і неминучі умови авторитаризму. Авторитаризм XX століття в подібних трактуваннях став все частіше приймати націоналістичний антидемократичний характер, зв'язувався з боротьбою проти внутрішніх і зовнішніх ворогів. Фашизм довів теорію і практику авторитаризму до крайніх тоталітарних форм. У післявоєнний період з'явилися нові уявлення про елітарному і технократичному авторитаризмі, в якому роль авторитарного правління відводиться вищої адміністрації держави, що володіє перевершує інші рівні політичної системи високої професійної компетенції. Авторитаризм став, в остаточному підсумку, формою вирішення політичних проблем (реформ, перетворень, перебудов) зверху, силами влади, і опинився в цьому сенсі досить уразливим і залежним від ставлення суспільства до дій авторитарної влади, перед вибором: демократизувати режим і отримати підтримку народу, або посилити політику і перейти до примусу і диктату. Більш поширений варіант авторитаризму - режим уповільненого розвитку, усталених ієрархічних відносин, репресивного контролю, економічної стагнації. Багатство і різноманітність авторитарних політичних систем, що по суті є проміжним типом між демократією і тоталітаризмом, обумовили й ряд універсальних, принципових відмітних рис цих політичних порядків. У найзагальнішому вигляді за авторитаризмомУ найзагальнішому вигляді за авторитаризмом закріпився образУ найзагальнішому вигляді за авторитаризмом закріпився образ системи жорсткого політичного правління, що постійно використовує примусові і силові методи для регулювання основних соціальних процесів. У силу цього найважливішими політичними інститутами в суспільстві є дисциплінарні структури держави: його силові органи (армія, поліція,